У пошуках Нiки (2024) смотреть фильм онлайн
**У пошуках Ніки** — це документальний фільм, який вийшов у 2024 році. Його зняв український режисер Станіслав Капралов. Стрічка розповідає про те, як люди рятують тварин посеред війни.
Все почалося з особистої історії. На початку повномасштабного вторгнення режисер допомагав батькам виїхати з Ірпеня. Під час евакуації його собака Ніка злякалася вибухів, вистрибнула з машини і зникла. Цей випадок став поштовхом. Станіслав вирішив не просто шукати улюбленицю, а й показати, що відбувається з тваринами в зонах бойових дій. Так народилася ідея фільму.
Протягом кількох місяців знімальна група їздила Київською та Харківською областями. Вони зустрічали волонтерів, які ризикували життям, щоб витягнути з-під обстрілів собак, котів, коней. Були й історії з екопарку Фельдмана в Харкові, де доводилося рятувати великих тварин, включно з левом. Дехто з цих людей працював під постійною загрозою, але не кидав тих, хто не міг сам втекти. Фільм показує і зворотний бік — жорстокість, яку тварини переживали від окупантів. Розстріляні тварини, спалені заживо коні, покинуті без їжі й води. Це боляче дивитися, але саме тому важливо.
Головне, що пронизує всю стрічку, — це людяність. Навіть коли світ навколо руйнується, знаходяться ті, хто готовий допомогти безсловесним істотам. Волонтери діляться машинами, кормами, силами. Хтось повертається в небезпечні місця вдруге й утретє. Режисер сам потрапляв у складні ситуації, але продовжував знімати. З шістдесяти годин матеріалу вийшло півтори години щемливої правди.
Фільм уже показали за кордоном — у Нью-Йорку на фестивалі документального кіно, в Швейцарії. В Україні його транслювали на телеканалі СТБ, а потім виклали на YouTube. Він не просто про втрати й біль. Він про те, що співчуття й відповідальність не зникають навіть у найтемніші часи. І про те, що кожне врятоване життя має значення.
Ця стрічка залишається в пам’яті надовго. Вона нагадує: війна зачіпає всіх — і людей, і тварин. А ще — що поряд з нами завжди є ті, хто обирає робити добро, попри все.
Все почалося з особистої історії. На початку повномасштабного вторгнення режисер допомагав батькам виїхати з Ірпеня. Під час евакуації його собака Ніка злякалася вибухів, вистрибнула з машини і зникла. Цей випадок став поштовхом. Станіслав вирішив не просто шукати улюбленицю, а й показати, що відбувається з тваринами в зонах бойових дій. Так народилася ідея фільму.
Протягом кількох місяців знімальна група їздила Київською та Харківською областями. Вони зустрічали волонтерів, які ризикували життям, щоб витягнути з-під обстрілів собак, котів, коней. Були й історії з екопарку Фельдмана в Харкові, де доводилося рятувати великих тварин, включно з левом. Дехто з цих людей працював під постійною загрозою, але не кидав тих, хто не міг сам втекти. Фільм показує і зворотний бік — жорстокість, яку тварини переживали від окупантів. Розстріляні тварини, спалені заживо коні, покинуті без їжі й води. Це боляче дивитися, але саме тому важливо.
Головне, що пронизує всю стрічку, — це людяність. Навіть коли світ навколо руйнується, знаходяться ті, хто готовий допомогти безсловесним істотам. Волонтери діляться машинами, кормами, силами. Хтось повертається в небезпечні місця вдруге й утретє. Режисер сам потрапляв у складні ситуації, але продовжував знімати. З шістдесяти годин матеріалу вийшло півтори години щемливої правди.
Фільм уже показали за кордоном — у Нью-Йорку на фестивалі документального кіно, в Швейцарії. В Україні його транслювали на телеканалі СТБ, а потім виклали на YouTube. Він не просто про втрати й біль. Він про те, що співчуття й відповідальність не зникають навіть у найтемніші часи. І про те, що кожне врятоване життя має значення.
Ця стрічка залишається в пам’яті надовго. Вона нагадує: війна зачіпає всіх — і людей, і тварин. А ще — що поряд з нами завжди є ті, хто обирає робити добро, попри все.
Читать далее...
Всего отзывов
0